Біографія Григорія Перельмана – видатного математика нашого часу
Кілька років тому всьому світу став відомий російський математик Перельман Григорій Якович, біографія якого цікава кожному переважно тому, що цей учений виявив небувале для нинішніх часів шляхетність, відмовившись від престижних премій.
Дитинство та перші кроки Перельмана в математиці
Григорій Перельман народився 13 липня 1966 року в єврейській сім’ї в Ленінграді. Батько – інженер-електрик емігрував 1993 року до Ізраїлю, а мати Любов Лейбовна разом із сином залишилася в Санкт-Петербурзі, де працювала в ПТУ вчителем математики. Вона сама грала на скрипці і змогла прищепити Грицьку любов до класичної музики.
До дев’ятого класу Гриша навчався у школі, що на міській околиці, але з п’ятого класу став відвідувати математичний центр, розташований у палаці піонерів. Центром керував Сергій Рукшин, доцент РДПУ, його учні постійно виборювали нагороди на олімпіадах з математики. Входячи до команди школярів, Григорій завоював у 1982 році на Міжнародній математичній олімпіаді, що проходить у Будапешті, золоту медаль, бездоганно вирішивши всі завдання. Тут почалася біографія математика Перельмана.
Далі він закінчив спеціалізовану ленінградську фізико-математичну школу № 239. Григорій не лише ходив до музичної школи, а й непогано грав у настільний теніс. Але не здавши норми ГТО, не зміг претендувати на золоту медаль.
Продовження освіти
Без іспитів Перельмана прийняли до Ленінградського держуніверситету на факультет механіки та математики. Навіть коротка біографія Перельмана дає зрозуміти, що в цієї людини здатність до точної науки дано згори. Він продовжував перемагати на математичних олімпіадах різного рівня і продовжував навчатися лише на відмінно. Успіхи у навчанні принесли йому Ленінську стипендію. Після закінчення університету з відзнакою Перельман продовжив навчання в аспірантурі під керівництвом академіка А.Д. Александрова, що існувала при Ленінградському відділенні Математичного інституту ім. Скло (ЛОМІ). У 1990 році він захистив тут кандидатську дисертацію, після чого залишився працювати тут же старшим науковим співробітником.
Відео про біографію Григорія Перельмана
Міжнародний рівень
Захистивши дисертацію та працюючи в Математичному інституті при Академії наук, Григорій Перельман вирушив на дворічне стажування до університету в Берклі (США). Тут він максимально близько підібрався до того способу, який би допоміг йому вирішити своє головне математичне завдання. Своїх колег він дивував аскетичним побутом, задовольняючись сиром, молоком та хлібом.
Коли Перельман працював у США, то найчастіше він відвідував лекції математика Річарда Гамільтона, метра математики, який також прагнув довести гіпотезу Пуанкаре. Ним було розроблено метод потоків Річчі, призначений для фізики, але Перельмана він також зацікавив.
Коли математик повернувся 1996 року у Росію, то щільно зайнявся розробкою методів, придатних на підтвердження гіпотези Пуанкаре, і згодом помітно просунувся у цьому напрямі. Він вибрав зовсім нестандартний підхід до вирішення проблеми, застосовуючи ті самі потоки Річчі, щоб підтвердити правильність та коректність своїх розрахунків. Перельман поінформував свого американського колегу про успіхи, але реакції у відповідь не було. Гамільтону викладки російського вченого видалися несерйозними, і він відмовився від продовження спільної роботи. Втім, його можна було зрозуміти, адже Перельман у своїх висновках поєднував математичні розрахунки з постулатами теоретичної фізики, іншими словами вирішував за допомогою суміжних наук топологічну задачу геометрії.
Народження доказу гіпотези Пуанкаре
На сім наступних років біографія Григорія Перельмана немовби відсутня – він буквально випав із середовища колег – ніхто не знав, чим він у цей час займався. І ось, у листопаді 2002 року на сайті, де математики та фізики викладають свої роботи, з’явилася стаття Григорія Перельмана, де було викладено доказ гіпотези Пуанкаре. Вона доводилася лише на 39 сторінках, де була приватним прикладом, що демонструє суть дослідження.
Одночасно Перельман відправив свою працю Гамільтону і Жень Тяню – китайському математику, з яким потоваришував в Америці, та інших учених, чию думку цінував.
Чому ж Перельман так легко пустив у наукові маси свою наукову працю, якій віддав кілька напружених років свого життя? Невже його не відвідували побоювання, що його розрахунками можуть скористатися інші та видати їх за свої? Адже вирішення цієї математичної проблеми було оцінено в мільйон доларів, а він опублікував її в інтернеті, не чекаючи на перевірку.
На такі питання американських журналістів Перельман відповів, що їм рухала передумова: якщо в його роботі криється помилка, і хтось інший зможе її виправити, щоб довести до кінця доказ, то це задовольнило б самого автора. Ще він пояснював вчинок так:
- Перельман зізнався, що не ставив перед собою неодмінну мету бути єдиним автором доказу математичного завдання.
- Для нього довести одне із «задач тисячоліття» було спільною справою.
- Він не мріяв прославитися чи розбагатіти на цьому.
- Не було й завдання довести свою унікальність. Він просто займався тим, чим був по-справжньому захоплений.
Як тільки в інтернеті з’явилася перша стаття Перельмана щодо формули ентропії для потоку Річчі, то в наукових колах вибухнула справжня бомба.
Перевірка доказу
- У 2003 році математик погодився відвідати із серією доповідей кілька американських університетів. Там він витратив чимало часу на пояснення своїх методів та ідей як у публічних лекціях, так і при зустрічах із визначними математиками. А повернувшись на батьківщину, відповідав електронною поштою на запитання закордонних колег.
- З 2004 по 2006 рік роботу Перельмана ретельно перевіряли три групи математиків незалежно одна від одної. Усі вони не знайшли вад у викладках автора, а це означало, що проблеми Пуанкаре більше не існує. При цьому кілька китайських математиків спробували вдатися до плагіату, заявивши, що виявили повний доказ, щоправда, потім дезавуювали свої слова.
Відео про біографію математика Григорія Перельмана
Далі біографія Перельмана робить ще один поворот – він у 2005 році залишає лабораторію математичної фізики та інститут, майже повністю припиняючи спілкування з колегами. Він не виявив подальшого інтересу до наукової кар’єри. Нині Григорій Перельман живе з матір’ю в Купчино, ігноруючи пресу та ведучи дуже замкнутий спосіб життя.
Оцінки та визнання Григорія Перельмана
- 1996 року Перельмана нагородили премією від Європейського математичного товариства, але він від неї відмовився.
- За вирішення проблеми Пуанкаре у 2006 році йому присудили премію та медаль Філдса, що є так званою Нобелівською премією з математики. Але Перельман відмовився від цієї нагороди.
- Журнал "Science" назвав у 2006 році роботу Перельмана науковим проривом року, причому вперше таке звання отримав працю з математики.
- Математичний інститут Клея у 2010 році преміював Перельмана одним мільйоном доларів, це стало першим прецедентом присудження премії за вирішення однієї з математичних проблем тисячоліття.
- Того ж року Перельман не приїхав до Парижа на математичну конференцію, де мала бути вручена ця премія, а вже 1 липня публічно від неї відмовився. Резони Перельмани були дуже дивними за поняттями сучасного суспільства. Він погодився з математичним співтовариством, вважаючи його рішення несправедливими. Перельман не забув, що користувався роботами Гамільтона і вважав, що той заслуговує на визнання в цій перемозі не менше самого Перельмана.
Подібна публічна оцінка заслуг іншого математика з боку визнаного автора доказу є ґрунтовно призабутим явищем благородства у сучасній науці. Перельман зазначив, що, зустрівши непереборні технічні проблеми, Гамільтон не зміг закінчити свої дослідження.
На даний момент Григорій Перельман нічим не нагадує про своє існування. Він не йде на контакти з російськими, ані з іноземними кореспондентами. Але інтерес до нього згодом не згасає, про нього продовжують писати нариси та книги. Навіть перший номер ізраїльської версії «Плейбоя», що вийшов у березні 2013 року, опублікував велику статтю про Григорія Перельмана. Кілька років тому Перельман після довгих умовлянь погодився взяти участь у створенні науково-популярного фільму з гучною назвою «Формула Всесвіту».