Як винайшли термометр?

Неможливо собі уявити, що для створення такого простого, як нам здається, приладу як термометр знадобилося півтора століття зусиль багатьох вчених. І здавалося б, що тут складного? Шкала з поділками, до якої прикріплена трубочка, запаяна зверху і кулькою знизу, з ртуттю або спиртом усередині. Принцип роботи цього предмета дуже простий. При нагріванні рідина всередині трубочки розширюється і її рівень піднімається вгору, і таким чином показує температуру. Але припущення про застосування явища теплового розширення тіл для вимірювання температури з’явилася лише наприкінці 16 століття. Тоді виникає питання, а як вимірювали температуру до винаходу термометра? Дуже просто. Стародавні вчені судили про температуру за своїми відчуттями, тобто, торкнувшись рукою до тіла, могли судити холодне воно чи гаряче. Погодьтеся,

У 1592 Галілео Галілей винайшов прилад під назвою термоскоп, який дозволяв судити про температуру, але, на жаль, це був теж не зовсім об’єктивний спосіб. Цей прилад складався зі скляної кулі з припаяною до неї скляною трубкою, яка не була герметично запаяна. Внаслідок цього на рідину в ній діяв атмосферний тиск, і тому можна було порівнювати температуру різних тіл одночасно і в одному місці. Ще одним недоліком було те, що прилад не мав шкали.

Історія створення термометра в наступні роки – лише історія вдосконалення термоскопа Галілея. Підфарбованим спиртом, а пізніше ртуттю, замінили повітря. Також виключили вплив атмосферного тиску, відкачавши повітря з трубки та запаявши її краї. І найголовнішим удосконаленням була поява шкали. І це було найскладнішим етапом, оскільки кожен вчений пропонував свою шкалу. І тільки в 1730 році шведський фізик А. Цельсій запропонував як опорні точки температуру танення льоду (запропонував Штермер) і кипіння води, які відповідно були 100о С і 0о С, і розділив інтервал на рівні частини. І ось відбулося! Був створений термометр, який ми використовуємо й досі.