Які типи навушників бувають?

Навушники (у перекладі з англійської означає "головні телефони") – це пристрій, призначений для прослуховування музики та інших звуків (у тому числі мови). Познайомимося з основними типами навушників. Їх розрізняють за типом конструкції, за акустичним оформленням, за типом передачі сигналу, за типом сполучних роз’ємів і т.д. За типом конструкції навушники бувають накладні та вставні. У накладних навушниках динамік перебуває поза вуха. Вони можуть бути різного розміру та форми. Вставні навушники (їх часто називають затичками), у свою чергу, діляться на внутрішньоканальні (переважно за рахунок силіконових звукоізоляційних насадок) та вкладиші. Вони розміщуються у вушному каналі. Зважаючи на свою компактність, вони дуже зручні, проте, за якістю звуку вони часто поступаються накладним. Накладні навушники розрізняються за акустичним оформленням. Вони бувають закриті та відкриті. Навушники закритого акустичного оформлення краще використовувати в приміщеннях з підвищеним рівнем шуму або в транспорті. Навушники відкритого типу хороші в тихих приміщеннях або майже безшумному транспорті (наприклад, на яхті). За типом передачі сигналу зустрічаються дротові та бездротові навушники. Навушники з провідним сигналом є найбільш поширеними. Бездротові навушники з’єднані з джерелом інформації за допомогою бездротового каналу (радіо, Bluetooth). Якість звуку в таких навушниках гірша, ніж у дротових. За типом з’єднувальних роз’ємів розрізняють: Jack (6.3мм), Mini-jack (3.5мм), Micro-jack (2.5мм) та USB (використовується в навушниках нового покоління). Навушники також можуть відрізнятися за технічними характеристиками: частотним діапазоном, чутливості, опору, максимальної потужності та рівню спотворень у відсотковому співвідношенні. Найбільш відомі виробники навушників: Apple, Panasonic, Philips, Sony та інші. Пам’ятайте, що тривале використання навушників може призвести до часткової втрати слуху і може навіть призвести до глухоти і будьте обережні! Найбільш безпечні – це великі навушники, вони концентрують звук усередині себе, не посилюючи його і не закриваючи зовнішній слуховий прохід.