Хто і коли винайшов принтер? Історія створення струминних та лазерних принтерів

Всю сучасну ділову активність людини важко уявити без стрекотання принтерів. Тим часом історія появи принтера не така вже й коротка і дуже цікава.

Чудо-машина Беббіджа – перший принтер?

Більшість комп’ютерних експертів сходяться в тому, що історія розвитку принтера почалася майже двісті років тому, коли в 1822 англієць Беббідж почав розробку «великої різницевої машини», яка мала робити розрахунки і тут же друкувати у вигляді таблиць їх результати. До 1834 машина так і не була створена, хоча на її розробку пішло 23 тисячі фунтів, однак, робота над нею була перервана, а 1842 проект Беббіджа перестав фінансуватися британським урядом. Велика машина різниця померла, так і не народившись.

Цікаво, що через 150 років співробітники Лондонського наукового музею за кресленнями, що збереглися, змогли відтворити цей унікальний прилад, що є фактично, механічною обчислювальною машиною. До нього входило понад 8 тисяч деталей, а важив цей «калькулятор» 5 тонн. Але найголовніше – машина насправді могла вирішувати найпростіші рівняння та друкувати на папері результати! Тому Беббіджа з певною натяжкою можна назвати людиною, яка винайшла принтер.

Пелюсточні принтери – родоначальники автоматичного друку.

Коли в середині минулого століття з’явилися перші електронно-обчислювальні машини, то відразу виникла й необхідність збереження результатів їхньої роботи. У той час панували друкарські машинки, тому обчислювальні центри спочатку наймали штат друкарок, цілий день невтомно стукали по клавішах. Очевидно, що так не могло довго продовжуватися, і винахідники задумалися над поєднанням обчислювальних машин із пристроями, що друкують. В результаті компанія Ремінгтон-Ренд у 1953 році випустила друкувальний пристрій Uniprinter. Принципом роботи і зовнішнім виглядом новий пристрій нагадував друкарську машинку, але було набагато більше її.

В основу перших друкарських пристроїв ліг пелюстковий друкарський механізм, оскільки той нагадував ромашку з пелюстками, на кінці кожного з яких був один із символів. Пелюстом бив ударний механізм, а той ударяв через стрічку, просочену фарбою, по паперу, залишаючи на ній відбиток символу. За допомогою замін різних «ромашок» можна було змінювати розмір символів або шрифти. Подібні принтери могли надрукувати 78 тисяч знаків за хвилину, що набагато швидше навіть півсотні професійних машиністок (людина могла друкувати всього 200 символів за хвилину).

• Вже в наступні два роки принтери компанії IBM довели швидкість друку до 100 тисяч знаків/хв, але виявилися не надто надійними і не набули широкого поширення.
• Але IBM не здавалася, і в 1959 випустила принтер моделі 1403, що друкує в хвилину 184,8 тисяч символів. Цей «звір» випльовував папір з такою швидкістю, що співробітники не встигали його збирати з підлоги. При цьому якість друку залишалася досить високою.
• Подібні пристрої вироблялися і в СРСР, але мали іншу назву – АЦПУ (алфавітно-цифровий принтер).

Голковий друк (матричні принтери)

Матричні принтери, що прийшли слідом, мали трохи схожий на «ромашку» принцип роботи. Але була й суттєва різниця: відбиток на папері все так само виходив за допомогою удару по фарбувальній стрічці, але не пелюстки з конкретною літерою, а єдиної друкованої голівки, яка формувала будь-який символ, маніпулюючи набором крихітних голок.

• Перший матричний принтер в 1964 створила японська компанія Seiko Epson, його завданням був друк точного часу.
• Корпорація Centronics Data Computer розробила в 1970 році першу власну модель матричного принтера і за десять наступних років стала найбільшим виробником. Ці принтери друкували негаразд швидко, а коштували досить дорого.
• Перший принтер, придатний для домашнього застосування Image Writer від компанії Apple, продавався в комплекті з комп’ютером і коштував у 1983 році якихось 675 доларів.

Винахід струменевих принтерів

Матричні принтери досить довго служили в офісах, ось тільки вони були неймовірно галасливими і не могли забезпечити прийнятну якість друку. Винахідники продовжували мріяти про тихий і недорогий пристрій, який здатний видати якісний друк, з чого і почалася історія створення струменевих принтерів.

• У лабораторії фірми «Сіменс» ще в 1948 році з’явився прототип пристрою, який міг друкувати керованими барвистими струменями. Але до появи приладів, що нормально працюють, довелося чекати ще чверть століття.
• У період початку 70-х по середину 80-х інженери відразу кількох компаній (Brother, Epson, Hewlett-Packard і Canon) розробили основні прийоми струминного друку, відмінність яких полягала у способі виведення на папір фарби. Всі ці пристрої мали ємність з фарбою з невеликим соплом на дні, де формувалася крапелька фарби. Потім за допомогою сильного нагрівання або п’єзоелектричного ефекту крапля вистрілювалася у бік паперу.
• У 1976 році IBM встигла випустити перший струменевий принтер (модель 6640).
• Наступного року «Сіменс» відповів першим струменевим принтером для персонального комп’ютера.
• Hewlett-Packard на початку 90-х отримала патент на технологію струминного кольорового друку, де кольорове зображення досягалося шляхом друку трьома фарбами (жовтою, червоною та синьою). Це дозволяло набувати дуже багато відтінків різних кольорів. З того часу принтери змогли друкувати кольорові зображення.

Відео про історію появи принтера

Лазерні принтери

Якщо говорити про лазерні принтери, історія створення їх виявиться довшою, ніж у струменевих і навіть матричних систем. Адже ще в 1938 році американський винахідник і фізик Ч. Карлсон вигадав електрографію – спосіб друку, який взятий за основу в сучасних копіювальних машинах та лазерних принтерах. Тому вважається, що Ч. Карлсон – та людина, яка винайшла лазерний принтер.

В електрографії використовується фотобарабан – вкрита світлочутливим шаром алюмінієва трубка. На нього подається негативний заряд. Лазерний промінь, пробігаючи поверхнею фотобарабану, у місцях, де наноситиметься друк, знімає частину заряду. При обертанні барабан покривається тонером (пилом сухої фарби) у тих місцях, де заряд було зменшено лазером. При подальшому повороті барабан стикається з папером, передаючи їй весь тонер, що прилип до нього, після чого паперовий лист проходить через піч, де тонер міцно спікається з целюлозою. У кольорових принтерах на фотобарабан послідовно наносяться чорний, блакитний, червоний та жовтий порошки.

Про те, яка компанія винайшла перший лазерний принтер, IBM і Xerox досі сперечаються, відносячи час винаходу до 1976, то до 1977 року.

Хоча перші моделі не відрізнялися високою якістю друку та коштували понад 10 тисяч доларів. Але вже до 90-х якість підтяглася, а ціни впали нижче за тисячу доларів. А в 1993 році компанією QMS був випущений перший кольоровий принтер, який коштував 12,5 тисячі «зелених». Apple за два роки знизила вартість своєї моделі до 7 тисяч.

З того часу минуло 20 років, і зараз сучасний кольоровий лазерний друкувальний пристрій, призначений для домашнього використання, коштує не дорожче 5 тисяч рублів. Звичайно, можна знайти і моделі за 30 тисяч, але такі призначені для особливих умов (висока швидкість та продуктивність, великі формати). Зважаючи на велику конкуренцію на ринку техніки пропонується безліч пристроїв, тому так важливо визначитися з важливими параметрами при виборі принтера та порівняти лазерні принтери для прийняття правильного рішення.

В останні роки крім лазерних, з’явилися ще світлодіодні принтери, які використовують таку ж електрографічну систему друку, але замість пристрою лазерної розгортки там використовується лінійка, що тягнеться вздовж барабана, зі світлодіодів. Світлодіодні принтери виявилося простіше виготовляти, вони менші за розміром, завдяки чому і дешевші за лазерні, але швидкість друку у них вдвічі менша.

Останні досягнення – 3dпринтер

Справжньою революцією у справі друку стало створення тривимірних принтерів, які можуть не просто друкувати, а відтворювати об’ємні об’єкти. Такі пристрої почали розроблятися у 80-х роках минулого століття. Тоді їх навчили подібно до фрезерного верстата обточувати шар за шаром заготівлю для надання їй належної форми. Пізніше принцип змінився протилежний – на плоску поверхню наносилася полімерна плівка, яка поступово формувала у ньому об’ємну фігуру. Сучасні тривимірні принтери можуть зробити з пластику навіть автомобіль, і навіть колеса будуть крутитися.