Небезпека Всесвітнього павутиння: міфи та реальності

Для початку варто відзначити, що «обвинувачів» Інтернету серед користувачів мережі знайти важко, більшість незадоволених її існуванням перебуває серед тих, хто не має комп’ютера в будинку і, відповідно, не знайомий із віртуальним світом. Тож у чому ж звинувачується Інтернет? Найчастіше в тому, що здатний викликати небезпечну залежність (не менш небезпечну, ніж алкоголь чи наркотики), що є чи не першим ворогом сімейного щастя, що він зібрав на своїх просторах величезну кількість маніяків та психов, спілкування з якими може призвести до біди. А як все насправді? Давайте розберемося.

Підступний розлучник

Сучасні дружини страждають від того, що їхні чоловіки весь вільний час проводять в Інтернеті, а чоловіки, у свою чергу, вражаються від того, що дружини, забувши про домашні турботи, гуляють Всесвітнім павутинням. Хіба сьогодні такі картини поведінки у сім’ях рідкість? Зрозуміло, ревнувати до Інтернету безглуздо, але випадки, коли такі ревнощі призводили до краху сімейного щастя, не такі вже й рідкісні. Тільки варто приписувати Інтернету таку руйнівну силу? Якщо в сімейних відносинах не все гладко, то дружина та чоловік (або обидва одразу) уникають спілкування. У такій ситуації Інтернет — не найгірший спосіб сховатися від проблем. Хоча, слід визнати, дуже демонстративний. То чому б не подумати про справжні причини неблагополуччя в сім’ї, замість того, щоб звинувачувати у всьому Всесвітнє павутиння?

Де ховаються маніяки?

З сумом доводиться визнати, що ненормальні люди у мережі присутні. Ми вже зазначили, що Інтернет є частиною нашого життя, а в житті, як відомо, психи та просто неадекватні люди, на жаль, зустрічаються. Щоправда, у віртуальному світі таких «елементів» значно менше, ніж у реальному, бо (і вже на щастя) опанувати комп’ютерну грамотність не всім психічно ненормальним. Тим не менш, натрапити на неадекватного користувача можна, особливо якщо шукати нові знайомства в мережі. Але з такими неприємностями справитися неважко, якщо скористатися програмами-фільтрами. І звичайним здоровим глуздом, звісно. Інтернет-адикція – нове слово у словнику психіатрів.

Залежність від мережі

Тепер перейдемо до найголовнішого звинувачення на адресу Інтернету — твердження, що він викликає залежність не меншу, ніж наркотики чи алкоголь. Твердження, звісно, ​​не є безпідставним, а інакше у словнику сучасних психіатрів не з’явилося б нове слово — Інтернет-адикція. Саме так називають ненормальне бажання постійно проводити час онлайн. Взагалі, саме слово «адикція» означає хворобливу прихильність до чогось, яка може призвести до психічного захворювання. Характерна риса Інтернет-адикції — це постійна потреба бути «в онлайні», навіть без особливих причин. І така хвороблива потреба бути в мережі загрожує призвести до соціальних проблем: сварок у сім’ї, втрати роботи і найнебезпечніше — відчуження від реальності. Тільки чи винен у всьому цьому Інтернет? Адже він є лише засобом комунікації, подібно до телефону або телевізора. Хіба мало любителів побалакати по телефону? Хіба мало людей проводить годинник перед телевізором? Ніхто їх божевільними не називає і тим більше не звинувачує телефони або телевізори в тому, що вони здатні звести людину з розуму. Ось і Інтернет звинувачувати ні в чому подібному не слід, адже причина хворобливих уподобань криється, насамперед, у самій людині, а не в об’єкті, до якого він їх зазнає.

Увага: небезпечні симптоми! Проте Інтернет-адикція — цілком реальна проблема. Але проблема лише для певної кількості людей. Таких набагато менше, ніж припускають багато користувачів. Деяким за обов’язком служби доводиться цілими днями перебувати в онлайні, що зовсім не означає, що ці люди відчувають до мережі болісний потяг. Інша справа – перебування в Інтернеті у неробочий час. Але і тут все не так страшно: Інтернет лише при першій зустрічі справляє сильне враження, тому багато новачків-користувачів захоплюються ним, як діти щойно подарованою іграшкою. Перша чарівність досить швидко минає, і користувач починає спокійніше ставитися до віртуального світу, здебільшого — як джерела інформації, місця роботи, можливості поспілкуватися з далекими родичами чи друзями. Загалом, якщо підключається, то не просто так! Фахівці ж, у свою чергу, зазначають, що Інтернет-адикція спостерігається лише у 2-3% усіх користувачів.

А насамкінець відзначимо основні ознаки хворобливої ​​пристрасті до Інтернету:

• постійне бажання перебувати у мережі;
• збільшення часу перебування в Інтернеті;
• дратівливість, поганий настрій, депресія та занепокоєння при неможливості вийти в мережу;
• постійна концентрація на проблемах Всесвітньої павутини на шкоду роботі, сім’ї, живому спілкуванню;
• заперечення залежності від Інтернету;
• неможливість обмежувати або контролювати час перебування онлайн.