Російські хакери. Головні особи «бренду»

Саме поняття «російські хакери» зародилося з жартівливого мема, який корінням сягає політичного стереотипу, де в будь-яких проблемах прийнято звинувачувати когось, але не себе. Стажер у Microsoft залишив роутер без пароля – винні російські хакери, метеослужба не доглядала ураган, що наближається – вгадайте, хто винен. Особливої ​​популярності цей, з дозволу сказати, бренд набув у 2016 році після обрання Дональда Трампа та пов’язаних із цим скандалів та звинувачень у бік Росії.

Сьогодні хотілося б поговорити про найзнаковіших «представників бренду», які свого часу навели шарудіння в міжнародному айті співтоваристві.

Затишний та Модний Ведмеді

Хакерські угруповання, також відомі як АРТ28 та АРТ29. За словами західних фахівців з кібербезпеки, вони працюють під заступництвом ФСБ та ГРУ відповідно, постійно конкуруючи за звання найнебезпечнішого об’єднання хакерів із Росії.

Примітними є те, що практично не робили зломів з метою збагатитися – їх основними цілями найчастіше ставали міжнародні організації, компанії та іноді окремі особи, які конфліктують з Росією або перебувають під прицілом російської зовнішньої політики.

Зокрема, угруповання звинувачують у втручанні у вибори президента США у 2016 році (тоді обрали Трампа), в атаках на інформаційні системи США та НАТО, а також у збиранні компрометуючих даних на уряд десятків країн у всьому світі.

Володимир Дрінкман

Разом зі своїм спільником, Дмитром Смілянцем, завдали збитків у сумі на 200 млн. доларів. Схема була проста: Володимир зламував сайти дрібних магазинів та підприємств, у базі яких зберігалися платіжні дані клієнтів, а Дмитро разом із помічниками займався збутом крадених кредиток.

Одні з найнижчих розцінок на ринку кардерів (10$ за картку американця, 15$ – канадця, і 50$ за картку з Європи) швидко принесли угрупованню популярність, що призвело до того, що в якийсь момент через їхні руки проходила половина всіх викрадених платіжних даних на планеті.

Особливо примітним є те, що на виручені від кіберзлочинів гроші Смілянець тривалий час утримував досить успішні кіберспортивні колективи Moscow Five з Dota 2, CS-GO та інших дисциплін. Команди все ще існують, але, зрозуміло, вже за легальні кошти.

Євген Богачов

За допомогу в затриманні цього хакера ФБР пропонує нагороду 3 млн. доларів, проте це практично неможливо: незважаючи на величезний інтерес західних спецслужб до Євгена, вітчизняні силовики до нього претензій не мають, а з моменту оголошення його в розшук він не залишав територію Російської Федерації. .

За його плечима створення одного з найнебезпечніших вірусів, що крадуть платіжні дані, та не в когось, а в самих банків. Вірус «Game over Zeus» випустив у вільне плавання людина, яка ховалася під псевдонімами Slavik та lucky12345. Однак просто зламувати банківські структури «Славіку» здалося недостатньо, невдовзі він зібрав навколо себе цілу команду однодумців, яка прокачувала можливості вірусу, регулярно випускаючи оновлення і навіть проводячи бета-тест на серверах приватних компаній, згодом шантажуючи постраждалих (саме ця група ввела в кібер практику).

Під час операції з деанонімізації Євгена фахівці також виявили, що GameOver був не просто вірусом для крадіжки грошей, а ще й найскладнішим інструментарієм для збору розвідувальних даних, доступ до якого мав лише Богачов. Прямого зв’язку між хакером та державними структурами виявлено не було, проте припущення, що він працює на розвідку в обмін на недоторканність, поступово стало аксіомою.

Володимир Левін

Чи не плутати з Леніним. Володимир – перший російський хакер, який буквально підірвав ЗМІ, як вітчизняні так і західні, описом своїх злодіянь, скоєних на території США з іншої країни.

1994 року Володимир зламав мережу американського банку CityBank і викрав, за різними оцінками, до 10 млн. доларів. У цій історії стільки кумедних моментів, що навіть не знаєш, з чого почати.

По-перше, Володимир не зламував мережу банку, за його власними заявами та словами одного відомого у вузьких колах хакера, ArkanoiD, Левін просто купив інструкцію з доступу до вже зламаної на тій мережі і лише використав її у своїх інтересах. Абсурдно, але службі безпеки було настільки начхати на автоматичні попередження про зло, що один з учасників хаку запустив на банківському сервері онлайн-гра StarTrek і кілька годин грав у неї по мережі.

По-друге, у тодішньому законодавчому праві пострадянської Росії не було передбачено покарання за комп’ютерні злочини. Взагалі. Для того, щоб виманити Володимира Левіна в країну, де чіпкі руки ФБР до нього доберуться, їм довелося натиснути на його спільників за виведенням коштів, щоб ті залякали його страшилками «прийдуть братки за своєю часткою награбованого», через що той поїхав до Британії. до тітки, де його і прийняли прямо на трапі літака.

Тим не менш, вищезазначені моменти не завадили ЗМІ перетворити його на одного з найбільших російських хакерів тієї епохи.

Єгор Крючков

Молодий випускник Пітерського політеху хотів отримати доступ до серверів Tesla. Дивно, що при всіх своїх амбіціях Єгор не був особливо обізнаний у комп’ютерних технологіях – головною частиною плану було завербувати одного зі знайомих йому співробітників Tesla, щоб той завантажив шкідливе програмне забезпечення в мережу компанії з її серця.

Спільник Крючкова після довгих вагань погодився взяти участь у зломі за 1 млн. доларів, проте всю веселу компанію затримали ФБР. Петербуржець заявляв, що за ним стоїть серйозне хакерське угруповання, але після вивчення вірусу правоохоронці мали підстави вважати, що він діяв поодинці.

План був дуже простий: ПЗ на флешці змусило б видати помилку «відмовлено в обслуговуванні» для більшості автомобілів по всьому світу, а Єгор у цей час зажадав би викуп за зняття блокування теслакарів. Нехай план і провалився, навіть Ілон Маск визнав всю геніальність злому, що не відбувся.