А чи знали ви про існування протисупутникової зброї?
Протисупутникова зброя – вид зброї, що використовується для знищення навігаційних та розвідувальних космічних апаратів. Існує 2 види зброї: супутники-перехоплювачі та ракети, що запускаються з наземних установок, кораблів чи літаків.
Розробки почалися з 1950-х років у США, і проект називався WS-199. У ході проекту було представлено ракету Bold Orion, що запускається з бомбардувальника B-47 Stratojet. Було проведено 12 запусків, в результаті яких ракета була визнана неефективною, проте при деяких доопрацюваннях було отримано ракету з можливістю вражати цілі на відстані до 1700 км. У результаті було проведено пробний запуск ракети, що імітує поразку супутника, і ракета пройшла за 6,4 км від мети, що було визнано прийнятним для ракети без ядерної боєголовки.
Незабаром з’явився ще один проект під назвою High Virgo. Але після невдалого запуску програму було закрито, а незабаром було згорнуто всю програму WS-199 на користь нового проекту AGM-48 Skybolt.
Наступне покоління протисупутникових балістичних ракет ґрунтувалося на електромагнітному імпульсі, який виводив з ладу супутники. Врешті-решт після деяких випробувань ця технологія показала достатню ефективність. Потім з 1962 року було використано балістичну ракету NIke Zeus з ядерною боєголовкою. Але вже 1966 року цей проект було закрито на користь нової системи ВПС США Program 437 ASAT на основі ракет "Тор".
Ракети програми 437 могли перехоплювати космічні супутники з відривом до 700 км на низьких орбітах до 1800 км у віддаленні. Ракети були оснащені досить потужною ядерною боєголовкою в 1 мегатонну, що має радіус дії до 8 км, але незважаючи на це ефективність системи була визнана низькою і не отримала розвитку, внаслідок чого була закрита в 1975 році.
З 1982 року, дізнавшись, що СРСР вже готова ефективна протисупутникова система, США взялися за новий проект ракети, яка отримала назву ASM-135 ASAT. Ці балістичні ракети запускалися із винищувача F-15. Бойова головка не оснащувалась вибуховою речовиною і вражала мету прямим попаданням. Для кінцевої корекції траєкторії, при зближенні з метою, на бойовій головці ракети встановлювалося 64 твердопаливні двигуни. Було виготовлено 15 ракет. 13 вересня 1985 року було здійснено перше випробування ракети. Винищувач злетів на 24 км і з вертикального положення запустив ракету до американського астрофізичного супутника, який було виведено з експлуатації. Зіткнення сталося на висоті 555 км із загальною швидкістю стику 24000 км/год. Незважаючи на очевидний успіх, програму було припинено у 1988 році.
У СРСР використовувалася концепція супутника-перехоплювача, тобто ракета заходила на орбіту супутника, зближалася з ним і вибухала, завдаючи непоправної шкоди шрапнеллю з елементами, що вражають. У 1980-х роках СРСР знову ж таки проводилася програма розробки протисупутникової ракети, що запускається з борту МіГ-31. Також є уривчасті відомості щодо системи ПРО та ПКО «Наряд-В», під яку у 1980-х роках на базі міжконтинентальної балістичної ракети УР-100Н УТТХ (15А35) почала розроблятися ракета-носій супутників-штурмовиків «Рокот». У зв’язку з розпадом СРСР, серед інших причин, програму було припинено.
В даний час на озброєнні у США ракети SM-3, можливості яких були продемонстровані 21 лютого 2008, коли ракета збила військовий супутник, що вийшов на нерозрахункову низьку орбіту.