Як відбулося відкриття пеніциліну?

Якщо уважно переглянути всю історію медицини, то не вийде знайти жодного такого ж ефективного засобу як пеніцилін, який би врятував так багато людських життів. Як не дивно, але пеніцилін був названий на ім’я пліснявого грибка, суперечки якого можна виявити в повітрі, Penicillium. Відкриття пеніциліну – це заслуга також і Флемінга, в чиїй лабораторії почалася історія появи цієї речовини.

Історія відкриття пеніциліну

Пеніцилін – це антибіотик, який має широке коло дії, він здатний виліковувати такі важкі хвороби як сифіліс, гангрена, зараження стафілококами та стрептококами. Багато хто не знає, що антибіотик отримав свою назву не просто так, його іменували на честь грибка плісняви, з якого його і одержують.

В історії пеніцилін зіграв величезну роль, оскільки за всіх часів допомагав рятувати людські життя. Ще в письмових документах стародавнього перського вченого медика Авіценни (Абу-Алі-ібн-Сіна), а також швейцарського вченого Парацельса зустрічаються згадки про цілющі властивості цвілі, правда тоді грибок ще не був перероблений у медикаментозний препарат і не отримав власного імені.

Пеніцилін Флемінга неодноразово винаходився й іншими вченими задовго до нього. В 1896 Бартоломео Газіо проводив дослідження поразок рису пліснявою. На основі своїх досліджень він вивів формулу антибіотика, який був практично ідентичним сучасному пеніциліну. Однак, його винахід не знайшов визнання, тому що не було вирішено, де і як його застосовувати.

У 1897 р. була помічена французьким медиком Ернестом Дюшеном цікава діяльність арабських конюхів – вони збирали цвіль з сідел, та був нею заліковували рани тварин. Очевидно, що про цілющі властивості цвілі араби дізналися від Авіценни, пронісши його безцінні знання крізь віки. Дюшен не зупинився лише на своєму зауваженні. Він вирішив дослідити, як пліснява може впливати на заблювання. У результаті, за результатами своїх експериментів, він зрозумів, що пліснява – серйозний ворог для палички черевного тифу. Дюшеном було відкрито пеніцилін, та його відкриття також знайшло визнання.

У 1913 р. Карлу Альсбергу та Отісу Фішеру Блеку, вченим зі Сполучених Штатів Америки практично вдалося винайти ліки на основі цвілі, але їх дослідження були перервані, оскільки почалася Перша світова війна.

Дивіться відео про відкриття пеніциліну.

У 1928 році вчений Великобританії Олександр Флемінг відкрив вбивчі властивості цвілі для стафілококів буквально з власної необережності. Він проводив експерименти про те, як організм людини може протистояти інфекційним захворюванням. Одного разу він виявив, що стафілококи в філіжанках, залишені ним у лабораторії, були атаковані цвіллю Penicillium. При найближчому розгляді стало ясно, що навколо утворення пензля паличок не було. Згубну речовину, яку виробляли грибки, він назвав пеніциліном.

Недооцінюючи значущість свого відкриття, Флемінг вирішив, що з цієї речовини отримати антибіотик буде неймовірно важко. Таким чином, подальші дослідження проводилися оксфордськими вченими, які змогли витягти речовину у своєму чистому вигляді та дослідити її властивості.

Перша вакцина пеніциліну була зроблена 12 лютого 1941 р. поліцейському, що вмирав від зараження крові. Від речовини йому справді полегшало, але через малу кількість ліків врятувати його не вдалося.

У 1945 р. Олександр Флемінг, Говард Флорі та Ернст Чейн отримали Нобелівську премію з медицини за те, що відкрили пеніцилін – найсильніший в історії антибіотик.

Пеніцилін Флемінга: дія та застосування

Пеніцилін, група пеніцилінів, має дію, що вбиває патогенні мікроорганізми. Він впливає на білки бактерій, блокуючи синтез та будівництво стінок клітини, через що мікроорганізм вмирає.

Показання для застосування: антибіотик пеніцилін, його застосування дуже поширене в практичній медицині на сьогоднішній день. Це найдієвіший бактерицидний засіб. Воно показано при глибоких великих або локалізованих інфекційних захворюваннях, при стрептококовому та стафілококовому зараженні, при опіках 3 і 4 ступеня з подальшим зараженням крові, гнійному менінгіті, пораненнях в ділянці грудної клітки, при запаленнях очей та вух.

Побічні дії речовини: дуже часто лікування антибіотиком веде до порушення мікрофлори кишечника або алергічних реакцій, те саме стосується і пеніциліну. Цікаво, що алергія на пеніцилін є професійною недугою робітників, які працюють на виробництві цього препарату. Так, до алергії призводить тривалий вплив препарату на організм, у тому числі тривале лікування.

Протипоказання:

• індивідуальна нестерпність компонентів;
• підвищена чутливість до антибіотиків;
• бронхіальна астма;
• алергічні захворювання хронічного характеру;
• кропив’янка;
• Сінна лихоманка.

Вагітність і вигодовування груддю: через те, що речовина має здатність проникати крізь плаценту до плода, існує ризик згубного його впливу на дитину, що народилася. Не застосовувати самостійно без консультації з лікарем;

Вказівки та рекомендації: найкращим і найефективнішим способом лікування є введення антибіотика внутрішньом’язово, оскільки він прямо потрапляє в кров швидше проникає у всі відділи організму і атакує зараження. Перед першим застосуванням обов’язково слід провести тестування на чутливість організму до препарату. Антибіотик може потрапляти у рідину спинного мозку. Але вплив незначний. Для на черевну порожнину необхідно додаткове місцеве введення, оскільки через кров він малоефективний боротьби з інфекціями у таких областях.