Скільки супутників на орбіті Землі?

Зміст:

Єдиним природним супутником Земної кулі є Місяць. Деякі вчені помилково надають аналогічний статус та іншим космічним об’єктам, проте згодом такі теорії втрачають свою переконливість. Французький астроном Пті вважав, що крім Місяця наша планета має інші супутникові освіти. Як них учений наводить боліди – метеори, що характеризуються високою яскравістю, великими габаритами. Ці боліди обертаються навколо планети еліптичними орбітальними маршрутами. Найвідомішим із них є болід, який був відкритий астрономом у 1846 році. Але через 5 років виникло спростування теорії французького вченого. Воно було висунуто Левер’є. 

Ще одна теорія про існування інших ЄСЗ було висунуто Вальтематом, розрахунки якого стверджували, що існує ще один прототип Місяця, що обертається навколо планети і один оберт навколо нього за 119 діб. Однак він не набув реального статусу. 

Чи існує другий супутник Землі?

Місяць – єдиний природний земний супутник, проте багато вчених виділяють квазісупутники. Це зумовлено тим, що Місяць – не єдина супутникова освіта, яка розташована поблизу планети. В орбітальному просторі можуть бути різні астероїди. Різні засоби масової інформації та науково-популярні видання називають такі тіла другим Місяцем. Однак такі астероїди обертаються не навколо планети, а навколо Сонця. Одним із яскравих прикладів таких об’єктів вважається астероїд Круїтні, який перетинає орбітальні маршрути не лише нашої планети, а й Марса, Венери. 

Виділена ще одна група небесних тіл, які можуть називатися природними земними супутниками, але такими не є троянці. Астероїди-троянці пересуваються орбітальним маршрутом, яким обертається наша планета. У певні моменти вони можуть її випереджати чи наздоганяти. Сьогодні офіційно зафіксовано наявність лише одного такого астероїда: ТК7, що випереджає планету на 60 градусів. 

Небесний супутник Землі

Навести на думку про існування інших супутникових тіл може проста оптична ілюзія. У певних ситуаціях можна стати очевидцем явища, коли в небі з’являється другий хибний Місяць. Такий оптичний обман з’являється тільки в тому випадку, коли об’єкт випромінює яскраве світло. Навколо плями, що світиться, з’являється гало. Виникає другий хибний об’єкт через те, що місячні промені починають переломлюватися в кристалічних льодових утвореннях перисто-шарових хмар. Така дія забезпечує поява яскравих об’єктів, що світяться з обох сторін від Місячної кулі. 

Така ілюзія швидко зникає. Хибний Місяць зветься парселена і є лише звичайною грою світлових променів. 

Незважаючи на завзяті пошуки інших супутникових існувань, всі правдоподібні теорії про їх наявність спростували. Всі астероїди, метеори, які так чи інакше перетинають орбітальну лінію, не можуть вважатися ЄСЗ. Також не можна наділяти таким статусом і оптичні ілюзії, що виникають. 

У цьому відео розказано про супутників Землі та те, що просізодить на орбіті. 

Коли запустили перший супутник Землі?

Штучними земними супутниковими об’єктами називають літальні космічні апарати, виїдені на орбітальний маршрут і обертаються геоцентричною орбітою. Вони необхідні усунення прикладних і наукових проблем, вивчення навколоземного простору. 

Відправлення першого штучного помічника датується 4 жовтня 1957 року. Його запустили біля СРСР. Відправлений ШСЗ подарував людству можливість отримати вимірювальні дані про щільність верхніх атмосферних верств, встановити достовірність зроблених теоретично розрахунків, підтвердити доцільність основних технічних рішень, використаних для запуску. Також ШСЗ надав можливість обстежити параметри передачі за допомогою іоносфери радіосигналу.

Американський первісток в особі ШСЗ було запущено 1 лютого 1958 року. Через деякий час свої дослідні апарати запустили й інші держави:

• Франція;
• КНР;
• Австралія;
• Великобританія;
• Японія.

Реєстрація ШСЗ відбувається лише після того, як пристрій зробить повне звернення навколо планети, інакше його оформлять у реєстрі як ракетний зонд.

Види, рух штучних супутників Землі

ШСЗ набуває статусу активного лише за умови, що він оснащений радіопередавачами, імпульсними лампами, які подають світлові сигнали. Також на ньому повинна розташовуватись різна вимірювальна техніка. На основі призначення штучного СЗ усі пристрої поділяються на прикладні та науково-дослідні. Останній тип необхідний для забезпечення дослідницької діяльності, спрямованої на небесні тіла, Земну кулю та космічний простір. До цієї групи включаються геодезичні та геофізичні пристрої, а також астрономічні обсерваторії, що розташовані на орбіті. Прикладний тип утворюють устрою зв’язку, навігації, а також апарати, що забезпечують метеорологічне земельно-ресурсне, технічне вивчення. Існують та інші ШСЗ, сконструйовані під політ людини. Їх називають кораблями-супутниками з можливістю пілотування. Коли тіло розташовується на полярній орбіті, воно називається – полярною, якщо на екваторі – екваторіальною. Існують і стаціонарні ШСЗ, з можливістю відправлення на екваторіальний орбітальний маршрут. Їх рух збігається із земним обертанням, через що вони нерухомо розташовуються над конкретною планетарною точкою.

Рух ШСЗ підпорядковується пасивним та активним силам. До групи пасивних сил входить планетарне тяжіння, атмосферний опір. Активні сили забезпечуються завдяки встановленню на штучний ЗЗ реактивного двигуна.