Чи є ідеальний дисплей?

Цілком бездоганний апарат з метою відтворення зорової інформації все ще не придуманий. Тим часом, найбільш придатним засобом для зображення статичних картинок, що рухаються, числиться плоский прямокутник, діагоналлю дюймів приблизно двадцяти, розміщений в п’ятдесяти сантиметрах від людських очей. Зображення на цій площині (назвемо це екраном) складається з близько одного, двох мільйонів дискретних точок (слід назвати їх пікселями). Правильні відносини сторін графічної інформації, що виводиться, – 4:3, отже, висота зображення буде 0.75 від його ширини. Великою мірою, на сьогодні, використовується роздільна здатність від 1024х768 до 1600х1200 пікселів.

Швидше за все, існує досконалий плоский екран, і поглянь би ми на нього у збільшувальне скло з 40-кратним збільшенням, помітили б, власне, таке: квадратні пікселі усілякого кольору, за допомогою яких будується зображення. Але зробити пікселі настільки ідеальними, так, щоб у них зовсім не було граней, вкрай важко, та й, швидше за все, нездійсненно. Кожен піксель повного плоского екрану повинен являти собою, крихітний квадрат, що вміє набувати довільного забарвлення – білий, синій, зелений – по установці керуючої плати. І все ж таки, екранів з подібними пікселями все ще не існує.

За такою методикою будується картинка, здебільшого, і на всіх можливих видах дисплеїв: рідкокристалічних, ЕЛТ та плазмових. Будь-який субпіксель повинен приймати встановлене забарвлення – червоного, зеленого чи синього кольору (RGB). Коли запалюється кожен субпіксель на повну потужність, то вони світяться білим кольором, а при прибиранні зеленого та синього субпікселя, червоний субпіксель залишається світити насичено – так утворюється червоний колір, решта кольорів утворюється за такою ж подобою. Дистанції між середами пікселів дуже невеликі (десь дві, три десятих міліметри – залежно від певного типу дисплея), але, а вже субпікселі, зовсім мікроскопічні, тому здалеку ми не можемо розглянути весь цей різнокольоровий хаос і трійку субпікселів, що яскраво світяться. Ми сприймаємо цю трійку як єдину, бліду точку.

Висновок, май рідкокристалічний дисплей навіть чемпіонський кубок за перенесення кольорів, контрастність і швидкість реакції – йому все ще чуже поняття ідеалу. Так як субпікселі розбиті на великій площі, не рідкісні прикрі артефакти, зокрема кольорові окантовки у букв чорного кольору, якщо вони знаходяться на білому тлі. Білий фон, у свою чергу, виглядає не зовсім однорідним, тому що субпікселі та пікселі відокремлені один від одного чорною сіткою (BM – Black Matrix – вона потрібна для того, щоб сусідні субпікселі не засвічувалися один від одного). Але з цим, на жаль, нічого не зробиш – адже досконалий екран, нехай навіть і плоский, винайдуть ще ой як не скоро.