Чим псевдонаука відрізняється від справжньої науки?

Протягом століть наука і псевдонаука в людській діяльності йшли пліч-о-пліч, причому не завжди можна було легко зрозуміти, чим псевдонаука відрізняється від істинної науки.

Що таке псевдонаука?

Псевдонаукою можна назвати систему переконань чи практик, хибно представлених як наукових, хоча справжнього наукового методу де вони дотримуються. Твердження псевдонауки неможливо перевірити, що зближує її з релігією, тому справжня наука не може їх прийняти. Псевдонаука та її відмітні ознаки демонструються в:

• перебільшених, суперечливих, невизначених чи недоведених тверджень;
• безапеляційності у підтвердженнях;
• відсутність суворих спроб спростування;
• нехтування оцінками сторонніх експертів;
• загальну відсутність систематичного підходу для раціонального розвитку власної теорії.

Паразитична сутність псевдонауки

Коли в Європі з часів Ренесансу різко піднявся інтерес до освіти і фізичних наук, які намагалися науково описати природний світ, відразу ж пожвавилася і псевдонаука як імітація наукової діяльності. Одночасно з’явилися численні шарлатани, які прагнули отримати недобросовісний зиск від «науково доведених» методів лікування, рецептів зілля, різних пристроїв, які «вирішують» людські проблеми.

Для опису діячів цього штибу і придумали термін псевдонаука. Один із перших випадків його вживання був зафіксований у «Північному журналі медицини» від 1844 року. Найвідомішими псевдонауками є:

• алхімія;
• астрологія;
• парапсихологія;
• уфологія.

Відмінності псевдонауки від справжнього вчення

Масова свідомість часто нездатна помітити відмінність науки від псевдонауки, але навіть якщо і помічає її, то співчутливо ставиться до псевдонауковців, які скаржаться на постійні утиски і гоніння з боку академічної науки. Але людина, що поважає себе, повинна знати реальну цінність будь-якої псевдонауки, розбиратися в її характерних ознаках, історичних, соціальних і психологічних коренях. Адже псевдонаука виконує у суспільстві такі функції, які пов’язані з набуттям практично ефективного, достовірного знання, але з тим претендує на авторитет і статус науки.

Відео про псевдонауку та паранормальні явища

Популярність псевдонаук говорить ще й про те, що для їхнього існування є значні психологічні та соціальні причини.

Постулати псевдонаук можуть не підтверджуватись встановленими фактами та не піддаються об’єктивній перевірці на практиці. Приклади псевдонауки дуже зручно розглядати, вивчаючи прогнози астрологічних, перевірка яких незмінно давала негативний результат. У цьому кожен може елементарно переконатися сам, якщо дотримується необхідної послідовності: спочатку запише знакові події у своєму житті, розподіливши їх за категоріями (робота, особисте життя, гроші, здоров’я) та оцінивши їх позитивно чи негативно, а потім подивиться на гороскоп для цього періоду. Астрологи ставлять себе вище за негативні результати таких перевірок, оскільки ця псевдонаука зовсім не ставить за мету точне передбачення майбутнього.

Структура знання псевдонаук відрізняється фрагментарністю, а вони не вписуються в інтегральну картину світу. Відрізнити наукові та псевдонаукові знання з їхньої структурі та змісту можна, хоч і не так просто, оскільки для цього потрібні глибокі й великі пізнання, чим часто й користується псевдонаука сучасності. Найпростіше ж псевдонауковця «обчислити» за методологією, якою він користується.

Псевдонаукові методи

Ось як псевдонаука отримує знання, перевіряє та поширює їх.

• Відсутність критичного аналізу вихідних даних дозволяє псевдонауці сприймати достовірні факти міфи, легенди, чиїсь вигадки.
• Ігнорування фактів, що суперечать, і прояв інтересу тільки до тих з них, які підтверджують доведену теорію, решта ж просто відкидається.
• Погляди не змінюються, хоч би які заперечення вони зустрічали. Наприклад, псевдонаука заперечує критичний погляд і паранормальні явища. Справжній учений не посоромиться визнати свою помилку, оскільки впевнений у тому, що науковий метод пізнання все одно виявить істину.
• Відсутність законів у псевдонауці. Її апологети викладають не теорію, а сценарій, за яким (на думку автора) відбувалися деякі події. Так трактує псевдонаука і паранормальні явища: тут неприйнятні самі описи зустрічі прибульців, а відсутність відповідного їх осмислення. Хто вони і звідки, як змогли подолати колосальні міжзоряні відстані, які роблять безглуздими будь-які подібні подорожі? Якщо на подібні питання даються відповіді, то тільки бліді і непереконливі в порівнянні з барвистими описами кораблів прибульців. Звичайно, жоден уфолог не зміг передбачити точне місце і дату прильоту чергової «тарілки», що говорить про відсутність достовірних знань.
• Порушення етичних норм, особливо помітне девіантної науці. Тут результати експериментів підтасовуються, рішення підганяються під задану відповідь, а це вже не сумлінна помилка, від якої вчені не застраховані, а аморальні підтасовки. Одним із найяскравіших прикладів подібного аморального псевдовченого був одіозний Терентій Лисенко, який боровся брудними та аж ніяк не науковими методами зі своїми опонентами у радянській біології.

Втім, будь-які види псевдонауки у морально-етичному плані є небездоганними. Недобросовісна експлуатація слабкостей людської психології, шахрайство, обман дуже швидко виявляються, варто піддати постулати псевдовчених докладної перевірки. Такі перевірки, на жаль, відбуваються нечасто, оскільки справжні вчені не хочуть витрачати свого часу. Самі ж псевдовчені не зацікавлені в перевірці професіоналів, а апелюють до влади і публіки, що погано розбирається.