Як використовувати правило золотого перерізу у фотографії?

Правило «золотого перерізу» та принципи його застосування були виявлені дуже давно, ще давніми вченими, які займаються геометрією наукою.

У зв’язку з цим згадується передусім ім’я Піфагора, великого геометра. Художники епохи Відродження добре знали цей закон і широко застосовували у побудові композицій своїх картин. І в наш час мистецтво фотографії, продовжувач традицій образотворчого жанру, успадкувало звичку використання цієї закономірності.

Суть «золотого перерізу» полягає у підсвідомому, зоровому поділі на частини людиною якогось зображення із співвідношенням 2:1, при сприйнятті творів у вигляді мальовничого полотна, малюнка або фотографії. Тобто будь-яке художнє зображення об’єктів (полотно, фотографію) можна умовно розділити на дев’ять секторів у вигляді рівних квадратів. Це можна уявити, як дві вертикальні і дві горизонтальні лінії, що перетинаються, утворюють ніби грати. Точки перетину ліній, що утворюють центральний квадрат, і є зонами «золотого перерізу», як по горизонталі так і по вертикалі. І зображений центральний об’єкт композиції (фігура людини на якомусь фоні, дівоче обличчя серед квітів, верблюд у пустелі), розташований у зоні цих точок, надає картині чи фотографії жвавості та динамізму. І в результаті,

Якщо об’єктів два чи більше, це значно ускладнює композиційну завдання. У будь-якому випадку, потрібно мати на увазі, що зображувані об’єкти краще розташовувати за умовними лініями поділу по горизонталі та по вертикалі. І сучасному фотографу потрібно це знати та використовувати у роботі при побудові композиції. Особливо це важливо під час зйомки пейзажів, ландшафтів.

Припустимо, фотограф знімає море і сонце, що заходить, або степ з хмарами на небі. Ніколи не потрібно встановлювати лінію горизонту посередині. Таке розташування надає зображенню статичності. Обрій потрібно розподілити або на верхню горизонтальну лінію «золотого перерізу», або на нижню. Якщо на небі багато красивих хмар, які хочеться більше показати, тоді горизонт краще опустити на нижню лінію. В результаті ми добре бачитимемо картинку і горизонту, і хмар.

Звичайно, це не є догма, це правило іноді може і порушуватися, але мати це завжди корисно.

Тепер скажу кілька слів про розташування діагональних об’єктів, які не обов’язково, фізично можуть розташовуватись по діагоналі. Вони є лише у художньому сенсі. Наприклад, зображена на фотографії дорога в степу, що йде в далечінь або річка, що плавно несе свої води здалеку. Не потрібно поміщати їх з нижнього кута кадру одного краю у верхній край іншого. Таке розташування «діагоналі» веде погляд глядача за край картини, що зображається. Потрібно плавно відвести діагональну лінію на верхню або нижню лінію горизонтального «золотого перерізу». І якщо ніяк не можна уникнути крутої діагональної лінії, то вздовж усього краю, де розташований верх цієї лінії, по вертикалі потрібно розташувати великий об’єкт. Особливо якщо немає яскравого, виразного центру. Цей об’єкт буде блокувати вихід погляду глядача за межі «картинки».

Резюмуючи все вище викладене, хочу висловити побажання: завжди пам’ятайте про закон «золотого перерізу» 2:1. Він допоможе Вам робити образотворчі композиції динамічними та закінченими. Цей закон «працює» у образотворчому мистецтві, а й у музиці, й у літературі.